Сьогодні відбулося навчання учасників " School promotion festival". Вчимося,набираємося досвіду,генеруємо нові ідеї!!!!

Відділ освіти Шевченківського та Залізничного районів м.Львова

Управління освіти Львова

Центр професійного розвитку педагогічних працівників м. Львова

Детальніше

ГО «Інститут громадської освіти та праці» та Профспілка  працівників освіти і науки України, Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України   запрошують Вас відвідати новий освітній простір для внутрішньо переміщених вчителів, викладачів та студентів, який став доступним з грудня 2022 року.

Час роботи освітніх хабів:

Понеділок – П’ятниця з 10:00-17:00

Де: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6

    м. Трускавець, вул. С. Бандери, 28

Новітні освітні хаби функціонують у м. Львові на базі Львівського Будинку вчених та у м. Трускавці на базі пансіонату «Пролісок».

Мета діяльності освітніх хабів – це організаційна та технічна допомога внутрішньо переміщеним освітянам, молоді, яка здобуває освіту, у доступі до мережі Інтернет, робоче місце для підготовки до роботи з можливістю дистанційно працювати у своєму закладі освіти, навчання студентства, місце для професійного розвитку педагогів та реалізації інноваційних освітніх проєктів.

На базі освітніх хабів для внутрішньо переміщених освітян та представників громади здійснюється реалізація різних проєктів: тренінги, майстер-класи, воркшопи і заходи, які сприятимуть діалогу, соціальній згуртованості та соціальній адаптації педагогів та студентів.

Також, у межах проекту, такий освітній простір створений для внутрішньо переміщених вчителів, викладачів та студентства в м. Ужгороді.

Організатор роботи освітніх хабів у м. Львові та м. Трускавці  – Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України.

Довідково

Проєкт «Освіта без обмежень» реалізують ГО «Інститут громадської освіти та праці» у партнерстві з Профспілкою працівників освіти і науки України за сприяння ПРООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Програму ООН із відновлення та розбудови миру (UN RPP) реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують одинадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Канади, Данії, Німеччини, Японії, Нідерландів, Польщі, Швеції і Швейцарії.

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  08.03.2023   577

Лист МОН від 01.03.2023 №1/3022-23

Керівникам департаментів(управлінь)

освіти і науки обласних, Київської

міської військових адміністрацій

Керівникам закладів освіти

Щодо поширення агресивної

субкультури серед підлітків

Шановні колеги!

Міністерство освіти і науки України занепокоєне ситуацією щодо поширення агресивної субкультури серед підлітків.

Як уже відомо, минулими вихідними підлітки масово збирались у центрі українських міст і готувались влаштувати сутички та бійки. Правоохоронці не допустили конфліктів і понад 700 учасників масового зібрання затримали й передали ювенальній поліції. Більшість із затриманих – це неповнолітні. За такі дії передбачено як адміністративну (для батьків неповнолітніх), так і кримінальну відповідальність, яка наступає із 14-ти років.

Затримані називають себе учасниками “ПВК Рьодан” — це нова субкультура, яка натхнена японським аніме та поширилась нещодавно у Росії. Правоохоронці переконані, що дії “ПВК Рьодан” — це спроба росіян використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

Більш детальна інформація розміщена на сайті Національної поліції України.

За твердженням психологів, більшість підлітків стають учасниками різних течій чи субкультур через дві важливі потреби — соціалізації та приналежності. До небезпечних субкультур схильні ті, хто невпевнений у собі, має низьку самооцінку і комплекси, у кого є труднощі у спілкуванні, відсутні друзі, напружені стосунки з ровесниками чи батьками, несприятлива сімейна ситуація; хто протягом довгого періоду зазнавав цькування та буллінгу.

Ще одна причина того, чому неповнолітні стали жертвами провокацій — проживання досвіду війни. Підлітки самі собою емоційно нестабільні, а під час війни їхня емоційна нестабільність зростає удесятеро. Зазвичай, подібні психологічні операції, на кшталт “ПВК Рьодан”, ворог запускає, орієнтуючись на емоційно нестабільну аудиторію.

З метою припинення масових протиправних дій, аби застерегти дітей від необдуманих вчинків, подолання конфліктів та формування толерантних стосунків серед представників різних субкультур сучасної молоді, рекомендуємо:

• з’ясувати першопричини, які спонукали підлітків приєднатися до небезпечних субкультур та надати відповідну допомогу в їх подоланні;

• ознайомити учасників освітнього процесу із існуючими молодіжними субкультурами, їхніми основними рисами, позитивним і негативним спрямуванням;

• з’ясувати позитивну роль молодіжних субкультур у процесі адаптації і самоствердження юної особистості;

• провести заняття з елементами тренінгу «Всі ми – різні, всі ми – рівні», творчі дискусії на тему «Молодіжні субкультури: за і проти», «Вчимося бути толерантними», «Що спільного ?», «Біла ворона», «Чарівне озеро»;

• створити колажі «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності», «Риси толерантної особистості» тощо.

Для того, щоб навити дітей безпечній поведінці у виховній системі закладу освіти необхідно систематично приділяти увагу національно-патріотичному вихованню, культурі взаємостосунків школярів, методам ненасильницького спілкування тощо.

Педагогам необхідно налагодити взаємодію з батьками, зокрема:

• рекомендувати батькам звертати увагу на контент, який споживає дитина й бути в курсі її інтересів;

• разом з дитиною пройти базовий курс кібербезпеки й обговорити його;

• слідкувати, чи не відбувається у дитини різких перепадів настрою;

• проводити більше часу зі своїми дітьми та вибудовувати довірливі стосунки;

• звертати увагу на поведінку дітей, коло спілкування та способи проведення дозвілля.

Батькам, у яких складна комунікація з підлітками, варто звернутись до практичного психолога закладу освіти, або, наприклад, до фахівців проєкту Міністерства освіти і науки України та UNICEF “Поруч” , де можна отримати безкоштовну допомогу з метою формування нових життєвих цінностей, розвитку вольових якостей, поліпшення взаємин дитини з батьками та ровесниками тощо.

Зміст листа просимо довести до відома керівників органів управління освітою різного рівня, керівників та педагогічних працівників закладів освіти з метою запобігання протиправним діям підлітків в умовах воєнного стану, організації превентивних заходів щодо формування толерантних стосунків.

Довідково:

Небезпечні TikTok-челенджі, які варто обговорити з дітьми.

Проєкт «Культура добросусідства»

Як пережити підліткову кризу

Про складну поведінку дитини

Завантажити: Лист МОН від 01.03.2023 № №1/3022-23 “Щодо поширення агресивної субкультури серед підлітків”

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  27.02.2023 380

Матеріал підготовлено Офісом освітнього омбудсмена

Безпека в закладах освіти завжди є головною складовою роботи системи освіти. В умовах повномасштабної війни виміри та складові безпеки учасників освітнього процесу в закладах освіти значно розширилися. Це зумовлено, зокрема загрозами ракетних обстрілів, “мінуваннями” закладів освіти, доступу до них сторонніх осіб через створення у закладах пунктів незламності або поселення внутрішньо переміщених осіб тощо. Крім того, в закладах освіти залишаються проблеми, які були актуальними ще до повномасштабної війни – випадки насильства, булінгу, неетичної поведінки, конфліктні ситуації та порушення прав учасників освітнього процесу, кількість яких зросла через погіршення психологічного стану українців внаслідок війни. 

Тому на державному рівні виникла необхідність обговорення питання можливості запровадження відеофіксації та відеоспостереження у закладах освіти та їх правового регулювання, хоча це питання порушувалося в суспільстві й раніше, ще до повномасштабної війни. На перший погляд, це питання під час війни не є першочерговим, але, враховуючи вище перераховані ризики, є досить актуальним. 

Перш за все хочу звернути увагу, що чи не найбільшою перевагою встановлення відеонагляду та відеоспостереження в закладах освіти є захист прав як здобувачів освіти, батьків, так і педагогічних працівників. Але питання відеоспостереження та відеофіксації – це завжди питання балансу між правом на приватність та правом на безпеку. Тому вкрай необхідно знайти такий баланс між надмірним втручанням через встановлення камер у життя здобувачів освіти та працівників закладів освіти й водночас забезпечити в такий спосіб їхню безпеку та захист прав у закладах освіти. 

Хочу наголосити, що встановлення й використання  відеоспостереження та відеофіксації у закладах освіти не повинно бути обов’язковим: це має вирішувати кожна громада чи заклад освіти індивідуально та добровільно. 

Дуже важливо враховувати, що у доволі великій кількості закладів освіти відеонагляд і відеоспостереження фактично здійснюється. Є випадки встановлення камер у закладах освіти батьками здобувачів освіти. Але значною проблемою є те, що такі дії не завжди врегульовані та не узгоджуються з дотриманням права на приватність.

Тому необхідно ретельно вивчити закордонний та український досвід нормативного регулювання та впровадження відеоспостереження і відеонагляду в закладах освіти та внести до нормативної бази необхідні зміни, які дозволять кожній громаді та закладу освіти вирішувати у правовому полі це питання. Адже в приватних закладах освіти вже давно використовується відеоспостереження, а деінде й  у комунальних та державних закладах.  

 22 лютого 2023 року відбулося відповідне засідання підкомітету з питань сім’ї та дітей Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, у якому взяв участь та зробив огляд суттєвих переваг та проблемних моментів відеонагляду й відеоспостереження  і надав пропозиції щодо їхнього впровадження у закладах освіти, які були схвально підтримані більшістю учасників засідання. 

 ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДЕОФІКСАЦІЇ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ 

Перевагою встановлення відеонагляду та відеоспостереження в закладах освіти є сприяння захисту прав здобувачів освіти, батьків, педагогічних працівників. Адже в ситуаціях булінгу, мобінгу, конфліктів, безпідставних звинувачень тощо відео може показати правду, бо за допомогою відеозапису можна:

• встановити кривдника, факт порушення прав;

• вжити відповідні заходи для відновлення прав та покарання винних;

• довести невинність осіб, яких інша сторона конфлікту наклепницьки звинувачувала у неправомірних діях. 

Наявність відеокамер стримуватиме і зменшуватиме кількість таких ситуацій у закладі.

Дозвіл на відеозйомку з метою захисту прав визначається і в Конституції України. Відповідно до ст. 32 Конституції України, а також Рішення Конституційного Суду України, зйомки на мобільний телефон протиправних дій осіб під час виконання ними посадових або службових повноважень, допускаються без їх дозволу за умови, що зйомки спрямовані на захист прав людини (ч. 2 статті 11, ч. 4 статті 21 Закону України «Про інформацію»). Адже таке відео може слугувати доказом у зверненні або суді, але неприпустимо оприлюднювати його у соціальних мережах, медіа тощо.

Серед інших переваг від встановлення відеокамер у закладах освіти для відеоспостереження та відеофіксації – дисциплінування як учнів, так і педагогічних працівників. Експериментами за кордоном вже доведено, що в закладах освіти, де були встановлені камери або де вчителі певний час носили камери на собі, поведінка учнів покращувалася, адже вони знали, що їхні дії та поведінка в будь-який момент можуть бути відзняті на камеру. Тому з одного боку наявність камер запобігатиме деструктивній поведінці, вандалізму та протидіятиме палінню, вживанню наркотиків чи алкоголю. З іншого боку наявність камер допоможе зафіксувати такі дії, а також фіксувати та розкривати злочини, зокрема крадіжки та вжити відповідні профілактичні заходи для попередження таких негативних явищ.

Надзвичайно важливо те, що ми вже маємо чимало випадків, коли саме відеозапис дозволяв дитині, вчителю або батькам довести свою правоту в разі несправедливих звинувачень.

НЕДОЛІКИ ТА РИЗИКИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДЕОФІКСАЦІЇ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Через недосконале законодавство під час встановлення відеокамер у закладах освіти можуть виникати складнощі щодо дозволів на встановлення відеоспостереження та відеофіксації, адже процедури захисту персональних даних дуже складні.

Інформація про фізичну особу є конфіденційною (частина 1 статті 21 Закону України «Про інформацію»). Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків фіксації порушення прав (ч. 2 статті 11, ч. 4 статті 21 Закону України «Про інформацію»). Крім того, на період воєнного стану право збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію може тимчасово обмежуватися (Указ Президента України № 64/2022).

Питання фото-, відеозйомки та використання фото дітей окремо законодавством України не врегульовано, але для неповнолітнього згоду на фото- чи відеозйомку мають надавати батьки. Адже, відповідно до статті 10 Закону України “Про охорону дитинства”, кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості й виключають приниження честі та гідності дитини. Ця стаття також визначає, що розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

У разі встановлення відеокамер у закладах освіти відеозапис є втручанням в конфіденційність заради створення безпечного середовища у закладі освіти. Але знову ж тут виникають ризики несанкціонованого та незаконного використання трансляції та записів відеокамер особами, які на це не уповноважені. Зокрема, можливий злам шкільних серверів із доступом до відеозаписів і потрапляння цих відео до рук невідомих та небезпечних осіб. Тому тут постає питання захисту від незаконного витоку інформації, технічного та кіберзахисту системи відеоспостереження та відеофіксації.

Відсутність більш глибокого та деталізованого законодавчого регулювання, а також роз’яснення відповідних норм може порушувати як право на приватність, так і право на безпеку учасників освітнього процесу. Тому, зокрема, має бути розроблений чіткий порядок витребування відеозапису з метою захисту прав: хто може витребувати запис – батьки, педагог чи лише поліція, чи можливе витребування відеозапису для захисту дитини, якщо на записі крім неї інші діти тощо.

Встановлення відеокамер та здійснення відеоспостереження і відеофіксації потребує значних додаткових коштів у громаді. Адже вартість обладнання та його обслуговування висока, крім того, адмініструванням системи відеоспостереження має займатися окрема людина й відповідно отримувати за це заробітну плату.

ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДЕОФІКСАЦІЯ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ

Слід розрізняти процедури відеоспостереження та відеофіксації.

Відеоспостереження (відеонагляд) – передавання відео та, можливо, звуку, в режимі реального часу на монітор оператора, який стежить за тим, що відбувається в зоні видимості камер (наприклад, системи відеоспостереження у торговельних центрах).

Відеофіксація (відеореєстрація) – (може бути поєднана, але не обов’язково) з відеоспостереженням – запис на верифікований носій зображення та, можливо, звуку з відеокамер для подальшого використання (перегляду) інформації (наприклад, нагрудні камери поліцейських, відеореєстратори в авто).

ПРОПОЗИЦІЇ ОСВІТНЬОГО ОМБУДСМЕНА

Свої пропозиції щодо вивчення досвіду та правового регулювання питань відеофіксації та відеоспостереження у закладах освіти надіслав відповідним листом Голові Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергію Бабаку та Голові комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микиті Потураєву. 

Пропоную:

• Провести аналіз українського та закордонного законодавства щодо впровадження відеоспостереження й відеофіксації у закладах освіти;

• Дослідити наявний український досвід впровадження відеоспостереження та відеофіксації у закладах освіти;

• Провести ґрунтовне дослідження думки учасників освітнього процесу щодо можливості  та доцільності впровадження відеоспостереження й відеофіксації у закладах освіти;

• Розробити та внести необхідні зміни до українського законодавства, зокрема: 

– щодо захисту персональних даних;

-відповідальності за порушення конфіденційності даних відеофіксації та/або відеоспостереження;

-інші зміни, пов’язані з питанням регулювання та практичного використання відеоспостереження та відеофіксації.

• Розробити Рекомендації щодо організації відеоспостереження та відеофіксації у закладах освіти, у яких передбачити:

– порядок отримання згоди (за необхідності) від учасників освітнього процесу на запровадження відеоспостереження та/або відеофіксації;

-правила збереження та використання даних, які отримані під час відеофіксації та відеоспостереження;

-порядок доступу до відео; 

-порядок витребування відео;

-процедури встановлення та обслуговування відеокамер;

-порядок фінансування відповідних витрат;

-інші аспекти, пов’язані з питанням регулювання та практичного використання відеоспостереження та відеофіксації.

• Поставити на порядок денний обговорення принципової можливості (за наявності ресурсів) включення у штатний розпис закладу освіти посади відповідальної особи за цифровізацію, до повноважень якої буде входити, зокрема, і робота систем відеоспостереження та відеофіксації. А до моменту ухвалення подібного рішення дозволити територіальним громадам та уповноваженими органами управління освітою впроваджувати такі посади за  кошти місцевого бюджету.

• Для опрацювання та підготовки проєктів відповідних документів створити робочу групу, до роботи якої готовий активно долучитися.  

Наразі ми вивчили досвід різних країн щодо впровадження відеоспостереження й відеофіксації у закладах освіти. Пропонуємо ознайомитися з досвідом Великобританії, США, Канади, Франції та Ізраїлю за посиланням.

 Шкільне життя  Follow on Twitter   Send an email   28.02.2023 794

Ювенальна поліція України, на тлі повідомлень про поширення в Україні руху ПВК “Редан”, дала поради батькам, як вберегти підлітка.

«У мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків. Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об’єднуються у неформальні групи. Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку», – йдеться в повідомленні.

Щоб запобігти деструктивній поведінці, поліція опублікувала поради для батьків:

• Спокійно, відкрито і прямо спілкуватися з дитиною, надати їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова і не квапити;

• Якщо дитина розповідає, куди вона ходить та як проводить свій час, варто проявляти якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; проявляти терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка;

• Опанувати інтернет-технології, мати власний акаунт і стати другом своїй дитині в соціальних мережах;

• Щотижня аналізувати вміст сторінок дитини, уважно читати її публікації, вивчати групи, до яких вона приєдналася;

• «Познайомитися» з віртуальними друзями дитини, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

• Показати дитині свою небайдужість, турботу про неї та запропонувати спільно провести час;

• Зосередитися на тому, щоб показати дитині її переваги, знайти сильні сторони та допомогти їй побачити себе унікальною особистістю;

• Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

Поліція нагадує, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в інтернет-мережі не контролюється.

 Шкільне життя  Follow on Twitter Send an email 27.02.2023 390

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 135 від 10 лютого 2023 року

Деякі питання створення та

функціонування класів безпеки

у закладах освіти

На виконання пункту 22 Плану основних заходів цивільного захисту на 2022 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2021 року № 1742, відповідно до підпунктів 161, 692 пункту 4 та пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (із змінами), та з метою створення умов для формування в учнів здоров’язбережувальних компетентностей, знань правил пожежної, мінної безпеки та цивільного захисту, алгоритму дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, надання домедичної допомоги НАКАЗУЮ:

1. Затвердити як такі, що додаються:

1) Рекомендації щодо створення та забезпечення функціонування класів безпеки у закладах освіти;

2) Примірний перелік обладнання для класів безпеки у закладах освіти.

2. Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (Єресько О.) довести цей наказ до відома керівників департаментів (управлінь) освіти та науки обласних, Київської міської державних (військових) адміністрацій.

3.Контроль за виконанням цього наказ покласти на заступника Міністра Рогову В.

Міністр       Сергій Шкарлет

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і

науки України

10.02.2023 року № 135

Рекомендації щодо створення та забезпечення

функціонування класів безпеки у закладах освіти

1. Створення безпечних умов перебування учасників освітнього процесу у закладах освіти, створення безпечного освітнього середовища є одним із головних пріоритетів держави в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Одним з основних завдань збереження життя і здоров’я учасників освітнього процесу є формування у дітей культури безпечної поведінки.

Зважаючи на те, що культура застосування заходів пожежної безпеки закладається з дитинства, основний напрямок роботи, на який необхідно звернути увагу, – це навчання дітей різного віку.

Одним із шляхів вирішення цього питання є створення класів безпеки інформаційно-просвітницького напрямку, на базі якого діти вивчатимуть правила безпечного життя.

З метою виховання у підростаючого покоління базового поняття основ безпечного середовища, яке містить у собі знання з правил пожежної, мінної безпеки та цивільного захисту в цілому, засвоєння алгоритму дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру, МОН спільно з ДСНС та органами місцевого самоврядування здійснюють роботу щодо створення в закладах освіти класів безпеки, функціонування яких буде задіяно у виховному й освітньому процесі та направлено на вивчення основних вимог пожежної безпеки та безпеки життедіяльності в цілому.

2. Класи безпеки – це в першу чергу інтерактивні класи, технічне оснащення яких дозволяє забезпечити освітній процес та постійну активну взаємодію всіх його учасників.

3. Для облаштування класів безпеки рекомендується використовувати класні кімнати (навчальні аудиторії), у яких проведено сучасний ремонт та які не містять елементів радянської епохи, з можливістю розміщення в них одночасно до 30 осіб.

4. Приміщення має бути забезпечене необхідною кількістю парт (столів) та стільців для проведення занять.

5. Оснащення класів безпеки здійснюється відповідно до Примірного переліку обладнання для облаштування класів безпеки у закладах освіти.

6. Для технічного оснащення класу безпеки також можна використовувати: телевізори, відеопроєктори, моторизований настінний екран для проєктора, акустичні системи, стенди з обпаленими предметами, магнітні дошки, маркерні дошки, мобільні симулятори пожежної безпеки (приватний будинок, громадський будинок, висотний будинок, екосистеми тощо), вогнегасники різних видів для проведення занять, протигази, столи, стільчики, дитячий одяг рятувальників, дитячі каски, іграшки, пазли, конструктори тощо (в тому числі для дітей з вадами зору).

7. Обладнання класів безпеки має відповідати Санітарному регламенту для закладів загальної середньої освіти, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.09.2020 № 2205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2020 року за № 1111/35394 (далі – Санітарний регламент).

При оснащенні класів безпеки необхідно враховувати можливість залучення до занять осіб з особливими освітніми потребами.

8. Клас безпеки у закладі загальної середньої освіти рекомендується облаштувати за зональним принципом організації освітнього простору, що сприятиме оптимізації освітнього процесу та систематизації сприйняття інформації.

При облаштуванні класів безпеки у закладах загальної середньої освіти рекомендується передбачити такі зони:

• зона перегляду відеоуроків та презентацій;

• зона пожежної безпеки (для вивчення правил пожежної безпеки, алгоритму дій при пожежі, вивчення основ користування вогнегасниками та іншими первинними засобами пожежогасіння;

• зона мінної безпеки (для вивчення правил поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних та підозрілих предметів);

• зона безпеки життєдіяльності (для вивчення правил безпечної поведінки у різних сферах життя, в тому числі алгоритми дій у разі надзвичайних ситуацій різного характеру);

• зона домедичної допомоги (для проведення занять та тренінгів з надання першої домедичної допомоги при травмах різного характеру та опіках, у тому числі зупинка кровотечі, проведення серцево-легеневої реанімації тощо);

• зона психологічного розвантаження (для роботи з психологами, виконання творчих завдань, проведення бесід тощо);

• ігрова зона (для дітей молодшої вікової категорії для проведення тематичних рухливих ігор та вправ).

Розташування усіх цих зон, а також меблів у приміщенні, має бути зручним і логічним, аби не порушувати концентрацію проведення занять та відповідати вимогам Санітарного регламенту.

9. Для облаштування класів безпеки рекомендується використовувати будь-який методичний та агітаційний матеріал, включаючи матеріали для інклюзивного навчання.

Для методичного забезпечення класів безпеки допускається використовувати будь-яку наочну агітацію: буклети, листівки, плакати ( в тому числі зі шрифтом брайля для інклюзивного навчання), аудіоролики, відеоролики, презентації, слайди, мультфільми (в тому числі відеоролики із сурдоперекладом), папір, тематичні розмальовки, кросворди, тести, матеріал для творчих завдань (пластилін, тісто для ліпки) тощо.

Наповнення класів може змінюватись та постійно оновлюватись залежно від категорій здобувачів освіти, для яких проводяться заняття, їх вікових особливостей, осіб, які залучаються до проведення занять, тематики та фактичних можливостей закладу освіти.

10. Технічне та методичне забезпечення класів безпеки у закладах освіти може здійснюватися засновниками та/або керівниками закладів освіти, територіальними підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України, закладами охорони здоров’я, підрозділами територіальної оборони та Збройних Сил України з дотриманням вимог безпеки.

Для отримання методичних та/або демонстраційних (наочних) матеріалів керівник закладу освіти може звернутися до територіальних органів ДСНС, Національної поліції України, закладів охорони здоров’я та інших органів виконавчої влади а також Товариства Червоного Хреста України.

Територіальні органи ДСНС, Національної поліції України надають рекомендації закладам освіти щодо облаштування та функціонування класів безпеки та проведення у них спільних занять і заходів, а також залучаються до їх проведення.

До проведення занять у класах безпеки рекомендовано залучати також медичних працівників, представників територіальної оборони та інших підрозділів Збройних Сил України.

11. Заняття у класі безпеки проводяться у доступній для здобувачів освіти формі, з урахуванням вікових особливостей та з використанням фото-, відео- аудіоматеріалів. Зокрема, для дітей молодшого шкільного віку заняття проводяться в ігровій формі, зокрема з використанням ігор на пожежну тематику, мультфільмів, загадок та ребусів. Такі заняття бажано проводити у ігровій зоні, яка має м’яке покриття підлоги.

Здобувачам освіти середнього та старшого віку заняття можна проводити у формі лекцій, презентацій, тестів, ситуаційно-рольових ігор, бесід.

12. Навчання в класах безпеки здійснюється відповідно до типових освітніх програм, зокрема при реалізації наскрізних змістових ліній: екологічна безпека, громадянська відповідальність, здоров’я і безпека та викладанні предметів соціальної і здоров’язбережувальної галузі, у тому числі «Захист України», «Здоров’я, безпека та добробут» та інших.

Генеральний директор

директорату дошкільної, шкільної,

позашкільної та інклюзивної освіти   Олег Єресько

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і

науки України

10.02.2023 року № 135

Примірний перелік обладнання для класів безпеки у закладах освіти

№ Назва Орієнтовна кількість

1. Дошка класна 1

2. Стіл дитячий Відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм

3. Стілець дитячий Відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм

4. Стіл учительський 1

5. Стілець для вчителя 1

6. Стіл демонстраційний1

7. Шафа (стелажі) для зберігання наочних, демонстраційних матеріалів та іграшок

Відповідно до потреби закладу освіти

8. Килим (ковролін) для ігрової діяльностідітей молодшого шкільного віку 1

9. Мультимедійний проектор* 1

10. Екран демонстраційний* 1

11. Інтерактивна дошка* 1

12. Акустична система* 1

13. Телевізор* 1

14. Комп’ютер (ноутбук) 1

15. Вебкамера ** 1

16. Навушники, мікрофон ** 1

17. Наочні, демонстраційні матеріали з питань безпеки, домедичної допомоги тощо

Кількість не обмежена. Обирається за наявності та потреби роботи класу безпеки, відповідно до тематики занять

18. Іграшки дитячі, відповідно до тематики занять

Кількість не обмежена. Обирається за наявності та потреби роботи класу безпеки, відповідно до тематики занять

19. Тематичні настільні ігри

Кількість не обмежена. Обирається за наявності та потреби роботи класу безпеки, відповідно до тематики занять

* – обирається комбінація обладнання, залежно від потреби та спроможності закладу освіти.

** – вебкамера, навушники, мікрофон використовуватиметься для проведення онлайн занять, запису занять з метою їх подальшого поширення. У разі встановлення ноутбука з вбудованою вебкамерою, мікрофоном використання додаткових гаджетів можливе для покращення запису (демонстрації) за наявності відповідних можливостей.

Генеральний директор

директорату дошкільної, шкільної,

позашкільної та інклюзивної освіти Олег Єресько

24 лютого виповнюється 365 днів від початку злочинного повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку Москва розпочала проти України 9 років тому з окупації Криму у 2014 році.

Ключові повідомлення

Своєю збройною агресією Росія розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки, встановлену після Другої світової війни. Світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму, що 9 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України, поширюючи на весь світ дезінформацію, брехню про «Донецьку та Луганську народні республіки», які насправді є підконтрольними Москві окупаційними режимами в Донецькій та Луганській областях України. Путін намагався переконати світ, буцімто в Україні триває «громадянська війна».

Останні 30 років Російська Федерація цілеспрямовано підживлювала імперські амбіції, що зазнали удару через розвал Радянського Союзу, й відпрацьовувала методи відновлення імперського проєкту. Проводила військові спецоперації під різними назвами – «інтернаціональна допомога», «примушування до миру», «внутрішній громадянський конфлікт», «операція з повернення до складу Росії», «визволення», «спеціальна військова операція».

За рік, що минув від повномасштабного вторгнення, Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.

Метою російської агресії є не просто загарбання територій, а знищення нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню.

На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання з цивільного населення, умисне плюндрування та розкрадання приватної власності та цінностей. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні злочини, зґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ.

Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист вдається до варварських обстрілів українських міст та критичної інфраструктури. Більшість ракетних атак були націлені на цивільні об’єкти. Руйнуючи нашу енергетику, російські терористи прагнуть спричинити в Україні гуманітарну катастрофу та суспільний хаос, знищити економіку та позбавити міста життя.

Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України та масового волонтерського руху.

Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального, демонстративного порушення норм міжнародного права, РФ прагне демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність демократичних країн та повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та колоніальних воєн.

Замість сили права Москва прагне нав’язати світові право сили. Реалізація цього російського сценарію неминуче призведе до хаосу, воєн, конфліктів та глобальної нестабільності у світі. Враховуючи такі глобальні виклики, як зміна клімату, скорочення природних ресурсів, нестача продовольства, путінський сценарій поставить людство на межу катастрофи. Тому світ має об’єднатися – щоб зупинити Росію.

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, свої ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.

Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансову та гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.

Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. У лютому 2022 року чимало політиків на Заході були переконані, що ми не вистоїмо проти цієї навали. Але за рік великої війни Збройні сили України захистили Київ, вигнали окупантів з півночі України, провели успішні Харківську та Херсонську наступальні операції.

Сьогодні Україна ефективно стримує російську збройну агресію завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.

Від 2014 року Україна бореться за суверенітет і соборність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.

Вистояли – переможемо!

Історична довідка

2014. Початок

Агресія РФ проти України шокувала українське суспільство, проте не стала несподіванкою для експертів і політологів, які відстежували тенденції змін у зовнішньополітичному курсі Росії від приходу до влади Путіна.

Спусковим гачком для початку збройної агресії Російської Федерації проти України стала Революція гідності (21 листопада 2013 року – 20 лютого 2014 року), коли українці повстали проти узурпації влади корумпованим кланом президента Віктора Януковича та зміни зовнішньополітичного курсу з євроінтеграційного на проросійський.

Після масового розстрілу учасників Революції гідності та втечі багатьох високопосадовців, передусім Януковича, керівництво РФ вирішило скористатися тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків для захоплення територій України без суттєвого спротиву з боку жертви та міжнародної спільноти.

Російське керівництво віддавна розглядало південні та східні регіони України як ахіллесову п’яту – через них зручно здійснювати втручання в українські справи. Хоч офіційно Москва ніколи не заявляла про  претензії на ці території, однак надавала неформальну підтримку сепаратистським угрупованням на зразок «Донецької республіки», «Донбасу за Євразійський союз», «Єдиного Донбасу» тощо. У 2014 році чимало активістів із цих середовищ стали обличчями антиукраїнських заколотів.

З Кримом ситуація була ще складніша. Надання статусу автономії відвело загрозу сепаратистського конфлікту на кшталт абхазького, південноосетинського та придністровського. Утім, як виявилося, це рішення лише відтермінувало проблему.

20 лютого 2014-го розпочалася активна збройна агресія Росії проти України з переміщенням російських військових підрозділів у Криму та в районі Керченської протоки. Ця дата зафіксована на відомчій медалі Міністерства оборони Росії «За повернення Криму». А в заяві Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року та в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» 20 лютого 2014 року визначено днем початку російської агресії.

У лютому – березні конфлікт розвивався в Криму. Туди зайшли російські військові без розпізнавальних знаків; із місцевих жителів створювали та озброювали іррегулярні формування найманців, їх використовували разом із підрозділами збройних сил РФ, дислокованими в Криму. На  півострові встановили режим воєнної окупації.

Також до початку квітня 2014-го Росія почала реалізовувати план  «Новоросія» та дестабілізувати ситуацію на сході країни – підбурювати антиукраїнські протести, захоплювати будівлі обласних державних адміністрацій і правоохоронних органів. 14 квітня виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов оголосив про початок антитерористичної операції із залученням Збройних сил України.

Перший період збройного конфлікту на сході України – початок квітня до 19 вересня 2014 року.

Контрольовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування захоплювали адмінбудівлі та проголошували створення «народних республік». Самозвані лідери контрольованих РФ угруповань «ДНР» і «ЛНР» провели фіктивні референдуми про відокремлення від України.

Україна долала «гібридну агресію» РФ, а в червні сили АТО розпочали активні дії зі звільнення території Донецької та Луганської областей від російських терористичних осередків. Провели операції, щоб звузити коло ізоляції, блокувати постачання терористичним угрупованням озброєння, боєприпасів, людських ресурсів, очистити від окупантів українські території та встановити контроль над ними.

За червень – серпень наші військові звільнили від російської окупації низку українських великих і малих міст, сіл та селищ у Луганській та Донецькій областях, відновили контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українсько-російського кордону.

Основні осередки російських окупантів розміщувалися в Донецьку, Луганську, Слов’янську, Горлівці, Макіївці, Сніжному.

Наприкінці серпня 2014-го поблизу Іловайська українські військовослужбовці вперше зіткнулися зі значними регулярними силами російської армії. Щоб уникнути повномасштабного вторгнення, Україна погодилася на підписання 5 вересня Мінської тристоронньої угоди (так званий мінський протокол або перша мінська угода) учасниками Тристоронньої контактної групи: послом Гайді Тальявіні від ОБСЄ, Леонідом Кучмою від України, послом Російської Федерації в Україні Михайлом Зурабовим від Росії. 19 вересня учасники Тристоронньої контактної групи від України, Російської Федерації, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та представники окремих районів Донецької й Луганської областей підписали Меморандум про виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна, ухваленого 5 вересня в Мінську.

26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Ця пам’ятна дата встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відзначення річниці проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України за участю кримських татар, українців та представників інших національностей.

Війна Росії проти України почалася з Криму. Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя російськими регулярними з’єднаннями й підрозділами, підпорядкованими міністерству оборони РФ, підрозділами та спеціальними формуваннями, підпорядкованими іншим силовим відомствам РФ, їхніми радниками, інструкторами та іррегулярними незаконними збройними формуваннями, озброєними терористичними бандами та групами найманців, створеними, підпорядкованими та фінансованими Росією, та спроба його анексії, що триває вже 9 років, є актом кричущого порушення норм і принципів міжнародного права, суверенітету й територіальної цілісності України.

24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків ЗС РФ) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.

26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної Ради Криму вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили світу про цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Наступного дня, о 5-й ранку до парламенту та уряду АРК увійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі.

28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня підрозділи ЗС РФ розпочали блокування українських військових частин та об’єктів на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня захоплено останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – морський тральник «Черкаси» ВМС України. Відтоді Автономна Республіка Крим і місто Севастополь окуповані збройними силами Росії.                                                       

Повномасштабне вторгнення. Етапи

(за матеріалами Генерального штабу ЗСУ)

І етап: 24 лютого – квітень 2022 року

24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу.

Повномасштабне вторгнення військ противника до України велося багатьма напрямками, внаслідок чого сформувалося кілька операційних зон: Північно-Західна, Східна та Південно-Західна.

Путін планував бліцкриг: висадити десант на Гостомельський аеродром і захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через Чорнобильську зону. Вважалося, що після цієї блискавичної атаки українська влада капітулює. На взяття Києва відводилося не більше як 3–5 днів. Паралельно було завдано удару з півночі по Чернігову, Сумах та Харкову, а з півдня – на Одесу, Миколаїв, Херсон і Маріуполь.

Уже сьогодні серед знакових тактичних епізодів повномасштабної війни можна назвати битву за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року). Наступ на столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до центру столиці колонами бронетехніки та зайняти урядовий квартал. Стійкий опір ЗСУ зірвав наміри РФ. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів – Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.

Епізодами битви за Київ стали:

– бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати;

– бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.  

Знаковий тактичний епізод першого етапу повномасштабного вторгнення – бої за Маріуполь. 28 лютого 2022 року противник розпочав облогу міста – підійшов одночасно з заходу та сходу. Сили оборони України вимушені були відступити до міста й вести кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу перевагу ворога. На 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися до центру. 11 квітня група українських оборонців здійснила прорив із міста, подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків. 

II етап: травень – серпень 2022 року

Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення України, противник перегрупував війська та продовжив наступ на кількох напрямках. Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-Західної. 

Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк – Лисичанськ. 8 травня, намагаючись захопити Луганську область, ворог загарбав Попасну, 12 травня – Рубіжне. Нехтуючи принципом мінімізації руйнувань цивільних об’єктів, рашисти масовано обстрілювали населені пункти області з артилерії та авіації. На кінець травня почався штурм Сєвєродонецька. Через застосування масового артилерійського вогню (вороги витрачали до 70 тисяч тонн боєприпасів на добу) та для уникнення оточення підрозділи Сил оборони України 22 червня мусили відійти з Сєвєродонецька, а на початку липня – з Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників – вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви. 

На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках.

III етап: вересень – грудень 2022 року

Ворог втратив ініціативу та мусив вживати радикальних заходів для збереження свого положення на окупованих територіях. Зусилля військово-політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для звільнення тимчасово окупованих територій і нарощування засобів для продовження наступальної операції.

На цьому етапі знаковими тактичними епізодами були наступальні операції Сил оборони України:

– Харківська наступальна операція. Противник продовжив активні наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області. Заскочені зненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста  Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.

– Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли  на лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.  

Рашизм – це геноцид

У перші дні війни жертвами російських авіаударів стали передусім мирні українські міста та села. Географія ударів охопила всі регіони країни.

На окупованих територіях зафіксовані випадки мародерства та  масових вбивств, катувань, зґвалтувань, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших.

Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи тощо. Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.

Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували або пошкодили понад 3 тисячі закладів освіти, понад 1 тисячу закладів охорони здоров’я, майже 150 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій знищено або пошкоджено чимало об’єктів культурної спадщини – пам’яток історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1 200 об’єктів культурної інфраструктури (з них понад 400 зруйновані), а також пам’ятки культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях.

9 років в Україні триває російсько-українська війна. Проблема збереження матеріальної культурної спадщини загострилася після повномасштабного вторгнення. За рік агресії ракетно-бомбовими ударами російських військ були знищені, частково зруйновані або пошкоджені майже 600 об’єктів матеріальної культурної спадщини України. Серед них – музеї, театри, бібліотеки, меморіальні комплекси, адміністративні будівлі, архіви, історико-архітектурні заповідники, релігійні споруди різних конфесій та віросповідань. Ці втрати фіксуються і будуть передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для слідчих дій.

Знищення або пошкодження російськими окупантами культурної спадщини України, що не є воєнними цілями, – беззаперечний воєнний злочин, вчинений РФ проти українського народу. Місія світу сьогодні – не допустити продовження таких руйнувань.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) заявила про посилення заходів, спрямованих на захист і збереження культурної спадщини України, яка перебуває під загрозою пошкодження або зникнення через вторгнення Росії.

Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті та партнерів

Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному вимірі.

Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої варти та Українського інституту національної пам’яті, доступний за посиланням.

Віртуальний музей російської агресії – перший в Україні інтернет-портал про події та злочини, скоєні під час окупації Російською Федерацією територій України – Криму та частини Донецької та Луганської областей. Ресурс містить найрізноманітніші дані українською та англійською мовами: свідчення очевидців, архівні джерела, усноісторичні джерела, інформацію ЗМІ, рішення та резолюції міжнародних організацій, фото та відеоматеріали.

Портал створений Українським інститутом національної пам’яті, Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, Офісом Генерального прокурора, прокуратурою АР Крим та міста Севастополя, Міжнародним фондом «Відродження», Центром дослідження безпекового середовища «Прометей».

Виставка «Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі європейського інтересу.

Виставка «Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних захисників України – бійців територіальної оборони.

Вулична виставка «Рашизм – це…»  створена спільно Українським інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і «побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які здійснюють рашисти.

Виставка «Комунізм = Рашизм» створена Архівом національної пам’яті (Галузевим державним архівом Українського інституту національної пам’яті). Включає 13 історій українців XX та XXI століть, які постраждали від радянської та сучасної російської влади. Історії проводять паралель між злочинами комунізму та рашизму й доводять, що методи, мотиви росіян зі знищення українців – розстріли, виселення, пограбунки, депортації, фільтраційні табори – не змінюються.

Підбірка матеріалів про історичний контекст російсько-української війни. Зокрема, до неї входять – інтерв’ю в межах проєкту «Історичний спротив» з історикинями Ларисою Якубовою про рашизм та Оленою Стяжкіною про війну в Україні й розпад імперій; статті: Тімоті Снайдера «Чому перемога України важлива для світу», Ігоря Кромфа «Як путінський режим використовує міф про «Велику Вітчизняну», Віталія Баки «Чому депортація маріупольців – це повторення історії?» та інші.

Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад, Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна.

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, твіттер, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять»):«Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».

Патрони ЗСУ – рубрика на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять») під хештегом #ПатрониЗСУ представляє постаті, чиї імена мають у своїх назвах бригади Збройних сил України.

Інформаційні матеріали до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України та до 5-річчя звільнення від російської окупації міст східної України «Вертаємо своє» містять розділи: історичний контекст війни, ключові повідомлення, хронологія початку російсько-української війни (тайм-лайн війни), нормативно-правові акти України стосовно збройної агресії РФ, міжнародні правові акти, ухвалені у відповідь на російську агресію проти України, термінологічний словник, спогади учасників російсько-української війни.

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями: історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської угоди.

Освітній проєкт 2020 року «Діалоги про війну» – три 10-хвилинні відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?» та «Що таке сучасна російсько-українська війна?», а також методичні рекомендації.

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту.

Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять Україну від російської агресії.

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію і стали свідками воєнних злочинів.

Фільм-реквієм «Імена на стінах».

Видання Інституту:

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»;

«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні;

«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»;

«Волонтери: Сила небайдужих»;

«Капелани. На службі Богу і Україні»;

«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року».

Деякі фільми і пісні українських виконавців про сучасну  російсько-українську війну

Український інститут національної пам’яті зауважує, що наведені нижче переліки фільмів і пісень носять рекомендаційний характер і не є вичерпними.

Фільми

1. «Кіборги» (2017) – про оборону від російських загарбників Донецького аеропорту.

Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, сценаристка: Наталка Ворожбит.

2. «Іній» (2017) – литовсько-французько-українсько-польська воєнна драма про молодого литовця Рокаса. З гуманітарною допомогою він потрапляє на схід України, де знайомиться з двома військовими журналістами. З ними переживає жорстокі реалії війни.

Режисер: Шарунас Бартас, сценаристи: Шарунас Бартас, Анна Коен-Янай.

3. «Донбас» (2018). Це 13 історій – художніх реконструкцій справжніх подій 2014 року, зафіксованих у журналістських репортажах, любительських відео та спогадах місцевих жителів на окупованих територіях сходу України.

Режисер і сценарист: Сергій Лозниця.

4. «Позивний Бандерас» (2018) – гостросюжетний детектив про групу розвідувальників, які виконують операцію зі знешкодження російського диверсанта. В основі картини – щоденник нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та реальні історії бійців АТО.

Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.

5. «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» (2019) – художній фільм,  заснований на реальних подіях. Багато його персонажів – справжні бійці, які вижили в Іловайському котлі. Зокрема командир штурмової групи батальйону «Донбас» Тарас Костанчук, який став продюсером стрічки й зіграв самого себе.

Режисер: Іван Тимченко, сценарист: Михайло Бриних.

6. «Черкаси» (2019) – розповідає про події після Революції гідності, коли український тральник «Черкаси» разом з іншими кораблями опинився заблокованим у бухті Донузлав. Екіпажі деяких кораблів перейшли на бік ворога. «Черкаси» ж залишалися вірними Україні та три тижні чинили опір.

Режисер: Тимур Ященко, сценаристи: Роберт Квілман, Тимур Ященко.

7. «Додому» (2019) – історія кримських татар, які переживають злочинні дії РФ проти їхнього народу.

Режисер: Наріман Алієв, сценаристи: Наріман Алієв, Марися Нікітюк.

8. «Атлантида» (2019) – антиутопія про життя в Україні після її перемоги у війні з Росією. Події відбуваються у 2025 році.

Режисер і сценарист: Валентин Васянович.

9. «Погані дороги» (2020) – п’ять новел про життя на сході України на тлі російсько-української війни. Всі історії об’єднані темою доріг – у буквальному та образному сенсах.

Режисерка та сценаристка: Наталка Ворожбит.

10.  «Наші котики» (2020) – сатирична комедія про пригоди бійців АТО під час бойового чергування. За основу взято розповіді добровольців та бійців Збройних сил України.

Режисер і сценарист: Володимир Тихий.

11. «Мати Апостолів» (2020) – воєнна драма про випробування й поневіряння матері. Вона шукає сина, літак якого був збитий.

Режисер: Заза Буадзе, сценаристи: Ратха Макеєнкова, Заза Буадзе.

12. «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – про виживання родини в Красногорівці на Донеччині під постійними обстрілами.

Режисерка та сценаристка: Ірина Цілик.

13. «Зошит війни / War Note» (2021) – документальна стрічка, створена з особистих відеозаписів, зроблених на телефон або камеру українськими військовими та добровольцями.

Режисер: Роман Любий.

14. «Снайпер. Білий ворон» (2021) – перший український фільм про російську-українську війну, що вийшов на великі екрани після повномасштабного вторгнення. Це воєнний екшн про Миколу, який у 2014 році приєднався до добровольчого батальйону і став висококласним снайпером.

Режисер: Мар’ян Бушан, сценаристи: Мар’ян Бушан, Микола Воронін.

15. Серіал «Мама» (2021) – драма, заснована на реальних подіях. Мати дізнається, що її сина захопили в полон на Луганщині біля Слов’яносербська, й вирушає на його порятунок.

Авторка серіалу: Валентина Руденко, режисер: Сергій Маслобойщиков.

Пісні

Гімн Січових стрільців «Ой, у лузі червона калина»;

Марш Збройних сил України «Зродились ми великої години»;

«Моє серце – сталь! Моя кров – Азов!» – музика: KOZAK SYSTEM, слова: Сергій Соловій, виконання: KOZAK SYSTEM;

«Фортеця Бахмут» – музика: Сергій Вусик, Тарас Тополя, слова: Тарас Тополя, виконання: гурт «Антитіла»;

«МРІЯ» – музика, слова, виконання: Jerry Heil;

«Повернись живим»  – музика і слова: Сергій Танчинець, виконання: гурт «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»;

«У мене немає дому» – музика: Ірина Швайдак, Устим Похмурський, слова: Ірина Швайдак, виконання: гурт «Один в каное»;

«Місто Марії», «Квіти мінних зон» – музика і слова: Святослав Вакарчук, виконання: гурт «Океан Ельзи»;

«Батьківщина» – музика і слова: Олег Псюк, виконання: Kalush та Skofka;

«Не відступати і не здаватись» (саундтрек до стрічки «Снайпер. Білий Ворон») – музика і слова: Олег Собчук, виконання: гурт «СКАЙ».

В умовах повномасштабного вторгнення рф питання безпеки в інтернеті є особливо актуальним, адже ворог атакує на усіх фронтах, зокрема – на віртуальному. У День безпечного Інтернету нагадаємо про базові правила кібергігієни.

Для захисту інтернет-акаунтів використовуйте складні паролі, які містять літери верхнього та нижнього регістру, цифри та символи. Не встановлюйте однаковий пароль для декількох акаунтів. Налаштуйте двофакторну аутентифікацію всюди, де є така можливість. Тоді для входу до акаунту, крім логіну й паролю, потрібно ввести код-підтвердження, що приходить на телефон, електронну скриньку або у відповідний додаток.

Не переходьте за сумнівними гіперпосиланнями, адже за ними може ховатися фішинговий ресурс. Фішинг використовують зловмисники для отримання цінних даних, зокрема даних банківських карток. Уважно переглядайте URL-адресу потрібного сайту, будь-яка неточність може свідчити, що ви опинилися на фішинговому ресурсі. Ніколи не вводьте конфіденційні дані на підозрілих сайтах.

Подбайте про захист фінансового номера. Забороніть віддалений перевипуск SIM-карти у мобільного оператора або перейдіть на контрактне обслуговування. Завантажуйте програми й застосунки лише з офіційних джерел. Використовуйте антивірусне програмне забезпечення. Вчасно оновлюйте операційну систему.

Робіть резервні копії, аби не втратити важливі відомості.

Джерело: Урядовий портал 

Що ж, перший автомобіль з допомогою проєкту "Діти для перемоги" уже відправляється на передову! Дякуємо всім-всім-всім, хто підтримує благодійну ініціативу наших вихованців! Усім, хто жертвує кошти в Україні і за кордоном, готівкою чи переказом на рахунок. Всі Ви, друзі, - у цьому автомобілі! Всі Ви бороните країну разом із нашими військовими!

#острівдитинства

#дітидляперемоги

Відділ освіти Шевченківського та Залізничного районів м.Львова

Будинок дитячої та юнацької творчості Шевченківського району м.Львова 

Провели спільну зустріч з керівниками закладів загальної середньої освіти Шевченківського та Залізничного районів м. Львова. Підвели підсумки роботи у 2022 році, провели Коляду.

Такі зустрічі дають кожному зрозуміти, що важливим є не рівень складності шляху, а надійність тих, хто йде тим шляхом поруч.

До нових звершень, колеги !!!! Творимо разом ПЕРЕМОГУ !!!!

Для вступу на бакалаврський (магістерський – для медицини) рівень вищої освіти цьогоріч абітурієнтам потрібно буде пройти національний мультипредметний тест (НМТ). Минулого року вступникам було запропоновано скласти лише обов’язкові предмети. Цьогоріч інструмент оцінювання доопрацьовано.

НМТ міститиме три блоки завдань, два з яких – обов’язкові, а третій – на вибір вступника. Обов’язкові навчальні предмети – українська мова й математика, а на вибір – історія України, одна з іноземних мов (англійська, німецька, французька або іспанська), біологія, хімія та фізика. Предмет, тестування з якого вступник бажатиме пройти на вибір, він зазначатиме під час реєстрації для участі в НМТ. 

Із міркувань безпеки ухвалено таке рішення: НМТ проходитиме в один день. Тестування триватиме 180 хвилин, отже, на кожний і блок відведено по 60 хвилин. Зауважу, що учасники зможуть самостійно розподіляти свій час, тож ті з них, хто швидше виконає завдання з української мови або математики, зможе довше попрацювати над блоком з предмета на вибір.

Після завершення виконання всіх завдань НМТ кожен учасник отримає інформацію про кількість тестових балів за кожний блок. Для конкурсного відбору будуть використовувати результати виконання кожного блоку, переведені в шкалу 100–200 балів. Таблиці переведення Міністерство освіти і науки затвердить завчасно. Отже, одразу після тестування учасник знатиме не тільки кількість набраних ним тестових балів, а й зорієнтується в тому, якими є його результати для вступу. Для всіх спеціальностей буде встановлено коефіцієнти до результатів кожного блоку НМТ. Інформація про значення цих коефіцієнтів міститиметься в Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2023 році. Цей документ буде затверджено невдовзі. Для отримання результату за шкалою 100-200 балів з кожного блоку НМТ потрібно набрати не менше 10% від загальної кількості тестових балів.

Реєстрація для участі в оцінюванні проходитиме у квітні. Український центр оцінювання якості освіти забезпечить безпаперову реєстрацію. Вступники матимуть змогу скористатися спеціальним сервісом на сайті цієї установи.  Усі етапи реєстрації будуть докладно описані на сайті Центру.  

Наразі передбачено проведення двох сесій НМТ: основної і додаткової. Основна проходитиме в червні, додаткова – в червні – липні. У додатковій сесії тестування зможуть узяти участь ті вступники, які з поважних причин не пройшли тестування під час основної сесії. 

Як і в минулому році, НМТ відбуватиметься в спеціально обладнаних комп’ютерних аудиторіях закладів освіти – тимчасових екзаменаційних центрах (ТЕЦ), створених у населених пунктах як в Україні, так і за її межами. Про те, у яких саме країнах проходитиме оцінювання, ми повідомимо згодом. Ворог продовжує атакувати наші міста, тож, як і минулого року, тестування призупинятимуть під час повітряних тривог і продовжуватимуть лише після повернення учасників і працівників ТЕЦ із укриттів.  

Учасники зможуть самостійно вибирати третій предмет НМТ. Він буде універсальним, тобто абітурієнт зможе вступити на будь-яку спеціальність із тим предметом, який він вибрав. Утім для вступу на різні спеціальності до результатів НМТ буде застосовано різні коефіцієнті. Якщо абітурієнт  вступатиме на правничий напрям підготовки – більшу вагу матиме результат з історії України, аніж з біології, а на медичний – навпаки. 

У тестуванні з історії України у 2023 році учасники працюватимуть із завданнями, що стосуватимуться подій другої половини XVI – початку ХХІ ст.

У тестуванні з іноземних мов не буде завдань з відкритою формою відповіді, як не буде і завдань з аудіювання. Принагідно зауважимо: Український центр оцінювання розвиваємо тестову платформу, тож подібні завдання обов’язково стануть  доступними на ній у майбутньому. 

Як і минулого року, під час роботи з тестами з математики вступники зможуть користуватися довідковими матеріалами. 

Український центр оцінювання якості освіти не пізніше травня 2023 року підготує демонстраційні варіанти всіх блоків НМТ, тож учасники зможуть ознайомитися з форматом тестування і попрактикуватися у виконанні завдань. 

Замість результатів НМТ 2023 року можна буде скористатися результатами НМТ 2022 року або результатами ЗНО 2021 чи 2020 року.

Цьогоріч здобувачі повної загальної середньої освіти не проходитимуть державну підсумкову атестацію.

Усі вступники до магістратури на основі ступеня бакалавра складатимуть Єдиний вступний іспит (ЄВІ), у якому будуть два блоки: тест загальної навчальної компетентності (ТЗНК) і тест з іноземної мови (англійської, німецької, французької, іспанської). Також для вступу на спеціальності 05 Соціальні та поведінкові науки, 06 Журналістика, 07 Управління та адміністрування, 08 Право, 28 Публічне управління та адміністрування, 29 Міжнародні відносини потрібно буде скласти Єдиний фаховий вступний іспит (ЄФВВ). 

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  17.01.2023 644

Цьогоріч Міністерство освіти і науки України планує поширити сертифікацію на інші категорії педагогічних працівників, розпочавши пілотування процедур для вчителів базової середньої освіти – мовно-літературної і математичної освітніх галузей.

Так, відповідно до наказу МОН у 2023 році участь у сертифікації зможуть взяти не лише вчителі початкової школи (не більше 1500), а й по 500 вчителів з математики і української мови та літератури, які забезпечують реалізацію нового Державного стандарту на першому циклі базової загальної середньої освіти.

Реєстрація вчителів початкової школи для проходження сертифікації триватиме з 30 січня по 13 лютого 2023 року й проходитиме у два етапи:

• основний (30 січня–05 лютого) – у межах граничної кількості для кожного регіону;

• додатковий (06–13 лютого) – у межах загальної граничної кількості.

Реєстрація вчителів математики та української мови і літератури триватиме упродовж 01–11 серпня:

• основний етап (01–07 серпня) – у межах граничної кількості для кожного регіону;

• додатковий етап (07–11 серпня) – у межах загальної граничної кількості.

Реєстрацію для проходження сертифікації буде припинено достроково якщо:

• 1500  вчителів початкових класів сформують бланки реєстраційних карток-заяв; 

• 500 вчителів математики сформують картки-заяви;

• 500 вчителів з української мови і літератури сформують картки-заяви. 

Зауважимо, що відповідно до Положення про сертифікацію педагогічних працівників учителі  беруть участь у сертифікації виключно на добровільних засадах.

Наказ МОН від 16.01.2023 №35 «Про деякі питання проведення сертифікації педагогічних працівників у 2023 році»

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  12.01.2023 370

Триває спільна конструктивна робота Міністерства освіти і науки України з народними депутатами України, членами Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, щодо погодження моделі завершення навчального року в закладах загальної середньої освіти та проведення вступної кампанії до закладів вищої освіти.

Під час робочої зустрічі було продемонстровано повне взаєморозуміння щодо недоцільності проведення державної підсумкової атестації в закладах загальної середньої освіти в 2023 році, що має бути врегульоване шляхом внесення змін до Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Міністерство освіти і науки України та профільний Комітет ВРУ мають спільну позицію: вступні випробування для здобуття вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти, освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та освітнього ступеня молодшого бакалавра мають бути проведені у форматі національного мультипредметного тесту (НМТ). НМТ розглядається як особливий формат – адаптація зовнішнього незалежного оцінювання в умовах воєнного стану.

Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет наголосив на доцільності таких підходів до організації НМТ, які дозволять вступнику пройти випробування впродовж одного дня і отримати результати для вступу на будь-яку спеціальність для здобуття вищої освіти. Складання НМТ в один день зменшує безпекові ризики учасників тестування, робить більш безпечною та простою організацію проведення НМТ, дозволяє уникнути зайвих логістичних витрат державі та родинам учасників випробувань.

Нині триває обговорення питань щодо змісту основного блоку та додаткових предметів НМТ, окремих важливих деталей організації тестування.

Відповідно до листа №1/06-6-11431 від 14.12.2022 Міністерства цифрової

трансформації України щодо підвищення рівня цифрової грамотності українців, управління з питань цифрового розвитку повідомляє наступне.

Цифрова грамотність є одним із пріоритетних напрямків розвитку держави.

В умовах повномасштабної та гібридної інформаційної війни росії проти України громадянам важливо опиратися ворожій пропаганді, вміти відрізняти фейки та максимально ефективно використовувати цифрові технології для перемоги й особистої безпеки та сприяння сталості розвитку. Під час війни цифрові навички є однією з конкурентних переваг для пошуку віддаленої роботи, апскілінгу або рескілінгу (покращення кваліфікації чи перенавчання). 

Цифрова грамотність дозволить проживати в країні зручніше: опанувавши цифрові навички, кожен українець зможе отримувати державні послуги онлайн, якісно підвищить рівень життя, впевнено користуватиметься соціальними мережами та Інтернетом.

З повагою

Відділ навчання

Управління персоналом

Львівської міської ради

тел. 297-57-59

        254-60-87

Щодо популяризації проєкту Дія. Цифрова освіта

(преглянути весь проект)

За час війни лікарня святого Миколая у Львові стала місцем порятунку для сотень постраждалих від війни маленьких українців. Тут кожен лікар, медсестра, працівник роблять все, щоб їх рятувати .

Щодня перед хірургами стоїть складний виклик – черги дітей на операції.

Лікарі змушені оперувати навіть вночі, щоб врятувати всіх дітей. Це супроводжується постійними відключеннями світла та повітряними тривогами.

Кількість пацієнтів зросла майже втричі. А для надання якісної допомоги потрібне сучасне медичне обладнання. Наркозна станція, яка є необхідною в проведенні хірургічних, нейрохірургічних, кардіологічних втручань – є незамінною для довготривалої анестезії.

На сьогодні лікарня має одну таку станцію, а потребує мінімум трьох. Вартість одного апарату 2.2 млн грн. Це допоможе рятувати 7 маленьких пацієнтів щодня - понад 2 тисяч дітей в рік .

Долучитися до збору на апарат можна за покликанням:

https://dobro.ua/project/UnbrokenChristmas/

Маленької допомоги не буває. Тільки разом ми можемо творити справжні різдвяні дива

Андрій Закалюк

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  09.01.2023 4 181

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 805 від 09 вересня 2022 року

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

21 грудня 2022 р. за № 1649/38985

Про затвердження Положення

про атестацію педагогічних працівників

Відповідно до частини п’ятої статті 50 Закону України “Про освіту”, статті 32 Закону України “Про дошкільну освіту”, частини першої статті 48 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, статті 25 Закону України “Про позашкільну освіту”, частини четвертої статті 45 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, частини першої пункту 1 статті 24, частини п’ятої та шостої статті 59 Закону України “Про фахову передвищу освіту”, пункту 7 статті 55 Закону України “Про вищу освіту” та з метою стимулювання безперервного підвищення рівня професійної майстерності педагогічних працівників

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про атестацію педагогічних працівників, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 06 жовтня 2010 року № 930 “Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 року за № 1255/18550.

3. Установити, що:

1) кваліфікаційні категорії, педагогічні звання, присвоєні до набрання чинності цим наказом, є дійсними до атестації педагогічних працівників, проведеної згідно з Положенням, затвердженим цим наказом;

2) педагогічні працівники, які були прийняті на посади до набрання чинності цим наказом, продовжують працювати у закладах освіти та мають вищу освіту за спеціальностями, що не відповідають навчальним предметам (інтегрованим курсам, дисциплінам), які вони викладають, або педагогічній діяльності за посадою, вважаються такими, що мають відповідну посаді професійну кваліфікацію та атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційної категорії та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту;

3) педагогічним працівникам, які до набрання чинності цим наказом, успішно пройшли сертифікацію і мають чинні сертифікати (один раз протягом дії сертифікату), проходження сертифікації зараховується як проходження чергової (позачергової) атестації із присвоєнням наступної (збереженням присвоєної) кваліфікаційної категорії, педагогічного звання;

4) мінімальний загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників (крім педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти), необхідний їм для проходження атестації, становить не менше ніж 120 годин або 4 кредити ЄКТС упродовж п’яти років;

5) мінімальний загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти, необхідний їм для проходження атестації, становить не менше ніж 150 годин або 5 кредитів ЄКТС упродовж п’яти років.

4. Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти (Єресько О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Департаменту забезпечення документообігу, контролю та інформаційних технологій (Єрко І.) зробити відмітку у справах архіву.

6. Цей наказ набирає чинності з 01 вересня 2023 року, крім підпункту 3 пункту 3 цього наказу, який набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Рогову В.

Міністр                                 Сергій Шкарлет

ПОГОДЖЕНО:

Перший заступник Міністра

цифрової трансформації України  Олексій Вискуб

Керівник Секретаріату

СПО сторони роботодавців

на національному рівні  Р. Іллічов

Голова Державної

регуляторної служби України     Олексій Кучер

Голова СПО

об’єднань профспілок  Григорій Осовий

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки України

09.09.2022 року № 805

ПОЛОЖЕННЯ

про атестацію педагогічних працівників

I. Загальні положення

1. Це Положення визначає порядок проведення атестації педагогічних працівників як системи заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання їхньої педагогічної діяльності (далі – атестація).

У цьому Положенні терміни вживаються у значеннях, визначених Цивільним кодексом України, Законами України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, “Про фахову передвищу освіту”, “Про вищу освіту”, Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800, та іншими нормативно-правовими актами у сфері освіти.

2. Це Положення поширюється на педагогічних працівників, які здійснюють педагогічну діяльність та посади яких віднесено до педагогічних, згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963.

Це Положення не поширюється на педагогічних працівників закладів освіти, установ, (далі – заклади освіти), які атестуються відповідно до вимог Закону України “Про професійний розвиток працівників”, а також педагогічних працівників закладів спеціалізованої освіти, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти (крім наукових ліцеїв).

3. За результатами атестації педагогічного працівника незалежно від обсягу його педагогічного навантаження (кількості навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін) встановлюється його відповідність або невідповідність займаній посаді та:

1) присвоюється (не присвоюється) кваліфікаційна категорія або підтверджується (не підтверджується) раніше присвоєна кваліфікаційна категорія;

2) присвоюється (не присвоюється) педагогічне звання, підтверджується (не підтверджується) раніше присвоєне педагогічне звання (у разі наявності).

Педагогічним працівникам, посади яких не передбачають присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації визначається відповідність (невідповідність) займаній посаді та у порядку, визначеному законодавством, встановлюється (підтверджується) тарифний розряд.

Кваліфікаційна категорія, педагогічне звання, що присвоюється (підтверджується) за результатами атестації, визначаються відповідно до Переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 року № 1109.

4. Атестація є обов’язковою.

Атестація може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, окрім випадків, визначених пунктом 7 розділу III цього Положення.

Атестація проводиться не раніше ніж через рік після призначення педагогічного працівника на посаду.

Атестація повинна проводитися з дотриманням академічної доброчесності.

5. Позачергова атестація проводиться за ініціативою керівника:

• закладу освіти – у разі зниження якості педагогічної діяльності педагогічним працівником;

• закладу фахової передвищої та вищої освіти – у разі зниження якості педагогічної діяльності педагогічним працівником відокремленого структурного підрозділу такого закладу.

У разі виявлення за результатами інституційного аудиту, проведеного відповідно до законодавства, низької якості освітньої діяльності закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу проводиться позачергова атестація керівника:

• закладу освіти (за ініціативою керівника відповідного органу управління у сфері освіти);

• відокремленого структурного підрозділу закладу фахової передвищої та вищої освіти (за ініціативою керівника закладу, що має відокремлені структурні підрозділи).

6. Позачергова атестація педагогічного працівника освітній рівень, стаж роботи на посадах педагогічних працівників якого відповідає вимогам, визначених у пунктах 8, 9 цього розділу, може проводиться за його ініціативою та/або за однією з таких умов:

1) визнання переможцем, лауреатом фінальних етапів всеукраїнських, міжнародних фахових конкурсів;

2) наявності освітньо-наукового/освітньо-творчого, наукового ступеня;

3) успішного проходження сертифікації.

7. Міжатестаційний період (проміжок часу між проходженням педагогічним працівником попередньої та наступної атестації) не може бути меншим ніж три роки, крім випадків проведення позачергової атестації за ініціативи педагогічного працівника. Час перебування педагогічного працівника в соціальних відпустках, навчання у закладах вищої освіти, а також період, на який переноситься атестація, до міжатестаційного періоду не включаються.

8. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться в міжатестаційний період відповідно до законодавства і є необхідною умовою атестації.

Загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації визначається сумарно за останні 5 років перед атестацією та незалежно від суб’єкта підвищення кваліфікації, виду, форми чи напряму, за якими педагогічний працівник пройшов підвищення кваліфікації.

9. Кваліфікаційна категорія “спеціаліст” присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень фаховий молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), молодший бакалавр, бакалавр чи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст).

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст другої категорії” присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), бакалавр чи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст) (для працівників закладів дошкільної освіти також освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж три роки.

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст першої категорії” присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень бакалавр, магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст) (для працівників закладів дошкільної освіти також освітньо-професійний ступінь фаховий молодший бакалавр або ступінь вищої освіти молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж п’ять років.

Кваліфікаційна категорія “спеціаліст вищої категорії” присвоюється педагогічному працівникові, який має освітній рівень магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст), стаж роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж сім років.

Педагогічному працівнику, який має освітньо-науковий/освітньо-творчий, науковий ступінь, за результатами атестації без дотримання послідовності на присвоєння може бути присвоєна кваліфікаційна категорія “спеціаліст вищої категорії”, за умови наявності в нього стажу роботи на посадах педагогічних працівників не менше ніж один рік.

Особи, які не мають педагогічної освіти, але мають стаж роботи в одній із галузей економіки (крім освітньої) та працюють на посадах педагогічних працівників, атестуються як педагогічні працівники без дотримання послідовності на присвоєння кваліфікаційної категорії:

• “спеціаліст другої категорії” за наявності не менше двох років стажу роботи;

• “спеціаліст першої категорії” – не менше п’яти років;

• “спеціаліст вищої категорії” – не менше семи років.

10. За результатами атестації педагогічні звання присвоюються (підтверджуються) педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію “спеціаліст першої категорії”/”спеціаліст вищої категорії” та які зокрема:

• упроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології, надають професійну підтримку та допомогу педагогічним працівникам (здійснюють супервізію);

• беруть участь у процедурах і заходах, пов’язаних із забезпеченням якості освіти та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти;

• були визнані переможцями, лауреатами всеукраїнських, міжнародних фахових конкурсів;

• підготували переможців всеукраїнських, міжнародних олімпіад, конкурсів, змагань, тощо.

Педагогічне звання “вихователь-методист” може присвоюватися музичним керівникам та інструкторам з фізичної культури дошкільних закладів освіти.

11. Кваліфікаційні категорії та педагогічні звання, як правило, присвоюють послідовно.

Наявність освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня педагогічного працівника підтверджується відповідним документом про освіту. Наявність освітньо-наукового/освітньо-творчого, наукового ступеня підтверджується відповідним дипломом.

Наявність стажу роботи на посадах педагогічних працівників визначається відповідно до даних його особової справи, трудової книжки або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи на посадах педагогічних працівників, що визначені Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963. Посадові обов’язки педагогічного працівника визначаються його посадовою інструкцією.

12. Педагогічні працівники, які мають педагогічне навантаження з кількох предметів, атестуються з того предмета, який викладають за спеціальністю. У цьому випадку присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження. Необхідною умовою при цьому є підвищення кваліфікації з навчальних предметів (інтегрованих курсів), що обов’язкові для вивчення відповідно до річного навчального плану закладу освіти.

Педагогічні працівники, які працюють за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

Педагогічні працівники, які обіймають різні педагогічні посади в одному і тому чи різних закладах освіти (зокрема керівники закладів освіти, які викладають предмети або здійснюють іншу педагогічну роботу), атестуються за кожною з посад.

Педагогічні працівники, які працюють у різних закладах освіти за однією і тією самою посадою та/або викладають один предмет (інтегрований курс), атестуються за основним місцем роботи. В цьому випадку присвоєна педагогічному працівнику кваліфікаційна категорія та педагогічне звання або тарифний розряд, поширюються на все педагогічне навантаження за всіма місцями роботи та/або посадами.

Якщо в міжатестаційний період педагогічного працівника довантажено годинами з інших предметів (інтегрованих курсів), то присвоєна кваліфікаційна категорія поширюється на все педагогічне навантаження до чергової атестації.

Керівник закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, заступник керівника закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, які працюють на посаді педагогічного працівника, що передбачає здійснення педагогічної діяльності та наявність педагогічного навантаження, атестується за цією посадою у порядку, визначеному цим Положенням.

Керівникам закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів, їх заступникам та іншим педагогічним працівникам, посади яких не передбачають присвоєння кваліфікаційних категорій, за результатами атестації встановлюється їх відповідність або невідповідність займаній посаді та встановлюється (підтверджується) тарифний розряд”.

13. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником, а також є підставою для присвоєння йому відповідної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання. Присвоєння/підтвердження кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання проводиться без урахування тривалості міжатестаційного періоду, без дотримання умов, визначених пунктами 8, 9 цього розділу та без проведення будь-яких заходів, пов’язаних із вивченням і оцінюванням його діяльності та професійних компетентностей.

Зарахування сертифікації здійснюється один раз протягом строку дії сертифіката педагогічного працівника під час його чергової або позачергової атестації, що проводиться за ініціативи педагогічного працівника.

14. До проведення чергової атестації педагогічного працівника за ним зберігаються присвоєні кваліфікаційна категорія (педагогічне звання).

За педагогічними працівниками, які переходять на роботу з одного закладу освіти до іншого, а також на інші педагогічні посади у цьому закладі освіти або які перервали роботу на педагогічній посаді (незалежно від тривалості перерви у роботі), зберігаються присвоєні за результатами останньої атестації кваліфікаційні категорії та педагогічні звання.

Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після прийняття їх на роботу.

15. Особи, призначені на посади педагогічних працівників відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України “Про освіту” та/або ті, які пройшли педагогічну інтернатуру в установленому законодавством порядку, для продовження роботи на цих посадах атестуються упродовж другого року роботи, але не раніше ніж через один рік після призначення на посаду.

16. Якщо строки, визначені цим Положенням, припадають на вихідний, неробочий, святковий день, то відповідний строк починається з першого за ним робочого дня. У випадку настання обставин, що об’єктивно унеможливлюють діяльність атестаційної комісії або педагогічних працівників, які атестуються, та перешкоджають проведенню атестації, перебіг строків проведення атестації, встановлених цим Положенням, припиняється на час дії таких обставин і відновлюється після припинення обставин, що стали перешкодою для проведення атестації.

17. Не допускається створення перешкод для проходження педагогічним працівником атестації, необґрунтована відмова у присвоєнні (підтвердженні) кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та встановленні тарифного розряду.

II. Створення, склад та повноваження атестаційних комісій

1. Для атестації педагогічних працівників щорічно не пізніше 20 вересня створюються атестаційні комісії.

Атестаційні комісії I рівня створюються в закладах освіти, відокремлених структурних підрозділах, у яких працює більше 15 педагогічних працівників.

Атестаційні комісії II рівня створюються в органах управління у сфері освіти сільських, селищних, міських рад, закладах професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої та вищої освіти, які мають відокремлені структурні підрозділи.

Атестаційні комісії III рівня створюються в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органах управління у сфері освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти, можуть створювати власні атестаційні комісії II – III рівнів.

У разі відсутності таких атестаційних комісій їхні функції, визначені цим Положенням, виконують атестаційні комісії II – III рівнів органів управління у сфері освіти за місцезнаходженням суб’єктів освітньої діяльності.

2. Атестаційні комісії створюються наказом керівника закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти, у якому визначається персональний склад атестаційної комісії, призначаються голова та секретар атестаційної комісії. Кількість членів атестаційної комісії не може бути менше ніж п’ять осіб.

До роботи атестаційної комісії залучаються представники первинних або територіальних профспілкових організацій (до 2 осіб за згодою) із правом голосу.

Представники профспілкових організацій за згодою залучаються до роботи головою атестаційної комісії відповідно до рішення уповноваженого профспілкового органу (за наявності у закладі освіти) або на територіальному рівні декількох профспілкових організацій – за рішенням спільного представницького органу профспілок.

До роботи атестаційної комісії не може бути залучена особа, яка відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” є близькою особою педагогічного працівника, який атестується, або є особою, яка може мати конфлікт інтересів.

3. Головою атестаційної комісії I рівня є керівник (заступник керівника) закладу освіти, структурного підрозділу.

Головою атестаційної комісії II, III рівня є керівник (заступник керівника) органу управління у сфері освіти, закладу вищої освіти, який має відокремлені структурні підрозділи, що забезпечують здобуття загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти.

У випадку відсутності голови атестаційної комісії атестаційна комісія має обрати головуючим іншого члена атестаційної комісії, крім її секретаря.

Керівник (заступник керівника) закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти не можуть головувати на засіданні атестаційної комісії у разі проходження ними атестації відповідно до цього Положення.

У такому разі на засіданні атестаційної комісії члени атестаційної комісії обирають особу, яка виконує обов’язки голови атестаційної комісії, визначені пунктом 5 цього розділу, повноваження якої поширюються на роботу атестаційної комісії до завершення атестації керівника (заступника керівника) закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти, визначеного головою відповідної атестаційної комісії.

4. Атестаційна комісія є повноважною за умови присутності на її засіданні не менше двох третин від її складу. Рішення атестаційної комісії приймають шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів “за” і “проти” атестаційна комісія приймає рішення в інтересах педагогічного працівника, який атестується.

Особи, які входять до складу атестаційної комісії, не беруть участі в голосуванні щодо себе у разі проходження ними атестації відповідно до пункту 3 цього розділу.

Порядок голосування (відкрито чи таємно) визначається на засіданні атестаційної комісії та фіксується в протоколі.

5. Голова атестаційної комісії проводить засідання атестаційної комісії, бере участь у голосуванні під час прийняття рішень атестаційної комісії, підписує протоколи засідань атестаційної комісії та атестаційні листи.

За наявності обставин, які об’єктивно унеможливлюють проведення засідання комісії очно (воєнний стан, надзвичайна ситуація, карантинні обмеження тощо), голова атестаційної комісії може прийняти рішення про проведення засідання в режимі відеоконференцзв’язку.

6. Секретар атестаційної комісії:

• приймає, реєструє та зберігає документи, подані педагогічними працівниками, до розгляду та під час розгляду їх атестаційною комісією;

• організовує роботу атестаційної комісії, веде та підписує протоколи засідань атестаційної комісії;

• оформлює та підписує атестаційні листи;

• повідомляє педагогічним працівникам про місце і час проведення засідання атестаційної комісії (у разі запрошення педагогічних працівників на засідання);

• забезпечує оприлюднення інформації про діяльність атестаційної комісії шляхом розміщення її на офіційному вебсайті закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти.

7. Атестаційна комісія I рівня розглядає документи, подані педагогічними працівниками (крім керівників) закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, встановлює їх відповідність вимогам законодавства та вживає заходів щодо перевірки їх достовірності (за потреби).

Атестаційна комісія I рівня приймає рішення про:

• відповідність (невідповідність) педагогічних працівників закладу освіти, структурного підрозділу займаним посадам;

• присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні).

8. Атестаційна комісія II рівня:

• розглядає документи, подані педагогічними працівниками закладів освіти, зокрема керівниками підпорядкованих закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів, встановлює їх відповідність вимогам законодавства та вживає заходів щодо перевірки їх достовірності (за потреби);

• атестує педагогічних працівників закладів освіти, у яких працює менше 15 педагогічних працівників;

• розглядає апеляції на рішення атестаційних комісій I рівня.

Атестаційна комісія II рівня приймає рішення про:

• відповідність (невідповідність) педагогічних працівників підпорядкованих закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів (в яких працює менше 15 педагогічних працівників), займаним посадам;

• присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні);

• відповідність (невідповідність) керівників підпорядкованих закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів займаним посадам;

• присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні) керівникам підпорядкованих закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів, які викладають навчальні предмети (інтегровані курси).

9. Атестаційна комісія III рівня:

• розглядає документи, подані керівниками закладів освіти, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, встановлює їх відповідність вимогам законодавства та вживає заходів щодо перевірки їх достовірності (за потреби);

розглядає апеляції на рішення:

• атестаційних комісій I рівня закладів освіти підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям;

• атестаційних комісій II рівня щодо встановлення відповідності (невідповідності) педагогічних працівників, зокрема керівників, закладів освіти займаним посадам, присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні).

Атестаційна комісія III рівня приймає рішення про:

• відповідність (невідповідність) керівників підпорядкованих закладів освіти, відокремлених структурних підрозділів займаним посадам та присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій;

• присвоєння (підтвердження) педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні) керівникам закладів освіти, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

10. У разі відмови у присвоєнні (підтвердженні наявної) кваліфікаційної категорії “спеціаліст першої категорії” чи “спеціаліст вищої категорії” і присвоєнні (підтвердженні) відповідної нижчої кваліфікаційної категорії атестаційною комісією приймається рішення про відмову у присвоєнні та/або підтвердженні раніше присвоєного педагогічного звання.

III. Порядок проведення атестації

1. Для проведення чергової атестації атестаційні комісії до 10 жовтня поточного року повинні:

• скласти і затвердити список педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації в наступному календарному році, строки проведення їх атестації та графік проведення засідань атестаційної комісії;

• визначити строк та адресу електронної пошти для подання педагогічними працівниками документів (у разі подання в електронній формі).

У випадку відсутності педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації у списку, за його заявою, поданою не пізніше 20 грудня поточного календарного року, атестаційна комісія включає його до списків педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації.

2. Для проведення позачергової атестації до 20 грудня до атестаційної комісії подається заява за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення.

Атестаційна комісія затверджує окремий список педагогічних працівників, які підлягають позачерговій атестації, визначає строки проведення їх атестації, подання ними документів та у разі потреби може внести зміни до графіка своїх засідань.

3. За наявності обставин, що унеможливлюють діяльність атестаційної комісії або педагогічних працівників, які атестуються, та перешкоджають проведенню атестації, перебіг строків проведення атестації, встановлених цим Положенням, припиняється і відновлюється після усунення обставин, що стали перешкодою для проведення атестації.

4. Інформація, визначена пунктами 1, 2 цього розділу, оприлюднюється на вебсайті закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття рішення відповідною атестаційною комісією.

Протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення інформації педагогічний працівник, який атестується, може подати до атестаційної комісії документи, що, на його думку, свідчать про педагогічну майстерність та/або професійні досягнення.

Документи, які зберігаються в особовій справі педагогічного працівника, не подаються до атестаційної комісії, яка створена в суб’єкті освітньої діяльності, відокремленому структурному підрозділі, органі управління у сфері освіти, у якому зберігається особова справа.

5. Педагогічний працівник, який атестується, може подати до відповідної атестаційної комісії документи в паперовій або електронній формі. Електронний варіант документів (формат РВЕ, кожен документ в окремому файлі) надсилається на адресу електронної пошти для подання педагогічними працівниками документів в електронній формі з підтвердженням про отримання.

Документи, подані до атестаційної комісії, реєструються секретарем атестаційної комісії. Забороняється безпідставно відмовляти педагогічному працівнику в прийнятті документів, які відповідають вимогам, зазначеним у цьому пункті.

6. Атестаційна комісія розглядає документи педагогічних працівників, які атестуються, за потреби перевіряє їхню достовірність, встановлює дотримання вимог пунктів 8, 9 розділу I цього Положення, а також оцінює професійні компетентності педагогічного працівника з урахуванням його посадових обов’язків і вимог професійного стандарту (за наявності).

Для належного оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника атестаційна комісія може прийняти рішення про вивчення практичного досвіду його роботи. У такому випадку атестаційна комісія має визначити зі складу членів атестаційної комісії членів, які аналізуватимуть практичний досвід роботи педагогічного працівника, а також затвердити графік заходів з його проведення.

Рішення про результати атестації педагогічних працівників приймаються атестаційними комісіями:

• I рівня – не пізніше 01 квітня;

• II – III рівня – не пізніше 25 квітня.

7. У разі тимчасової непрацездатності педагогічного працівника, який атестується, або настання інших обставин, що не залежать від його волі та перешкоджають проходженню ним атестації, проведення атестації або окремих засідань атестаційної комісії має бути перенесено за рішенням відповідної атестаційної комісії до припинення таких обставин, але не більше ніж на один рік. У такому випадку за педагогічним працівником зберігається раніше присвоєна кваліфікаційна категорія (педагогічне звання) до проходження ним атестації у порядку, визначеному цим Положенням.

8. Атестаційна комісія може запросити педагогічного працівника на своє засідання у разі виникнення до нього питань, зокрема пов’язаних з поданими ним документами.

Запрошення на засідання атестаційної комісії підписує голова атестаційної комісії та не пізніше п’яти робочих днів до дня проведення засідання вручається секретарем атестаційної комісії педагогічному працівникові під підпис або надсилається в сканованому вигляді на адресу електронної пошти (у разі наявності, з підтвердженням отримання). Запрошення педагогічного працівника на засідання атестаційної комісії II чи III рівня надсилається також на електронну адресу відповідного закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу у сканованому вигляді (з підтвердженням отримання).

9. Педагогічний працівник може бути присутнім на засіданні атестаційної комісії під час розгляду питань, що стосуються його атестації, в тому числі в режимі відеоконференцзв’язку. У разі неявки педагогічного працівника, запрошеного в установленому порядку на засідання атестаційної комісії, атестаційна комісія, за наявності обставин, визначених у пункті 7 цього розділу, проводить засідання за відсутності педагогічного працівника.

Представники педагогічних працівників можуть представляти їх інтереси на засіданнях атестаційних комісій за письмовою довіреністю чи договором доручення, оформленими відповідно до вимог законодавства, а особа такого представника має бути встановлена секретарем відповідної атестаційної комісії згідно з документом, що посвідчує особу.

10. Засідання атестаційної комісії оформлюються протоколом за формою, наведеною в додатку 2 до цього Положення.

11. На підставі рішення атестаційної комісії секретар оформляє атестаційний лист за формою згідно з Додатком 3 до цього Положення, у якому фіксується результат атестації педагогічного працівника.

У випадку проведення одночасної (в межах однієї процедури) атестації педагогічного працівника з двох і більше навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін), які ним викладаються, видається один атестаційний лист, що має містити інформацію про результати атестації за кожним із таких навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін).

Атестаційний лист оформляється у двох примірниках, які підписують голова (головуючий на засіданні) атестаційної комісії та секретар. Перший примірник атестаційного листа упродовж трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення атестаційної комісії видається педагогічному працівнику під підпис та/або надсилається у сканованому вигляді на його електронну адресу (з підтвердження отримання), другий – додається до його особової справи.

Педагогічний працівник з власної ініціативи може особисто отримати свій примірник атестаційного листа у секретаря відповідної атестаційної комісії під підпис.

За заявою педагогічного працівника оригінал атестаційного листа може бути відправлено поштою з повідомленням про вручення.

12. Рішення атестаційної комісії I рівня про результати атестації доводиться до відома педагогічного працівника шляхом видання йому атестаційного листа (надсилання на електронну адресу в сканованому вигляді) у порядку та строки, визначені у пункті 11 цього розділу.

Рішення атестаційної комісії II, III рівня про результати атестації не пізніше ніж через сім робочих днів з дати його прийняття доводиться до відома керівника відповідного закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу за місцем роботи педагогічного працівника шляхом подання (надсилання) витягу з протоколу її засідання та атестаційного листа на електронну адресу закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу у сканованому вигляді, а у разі її відсутності – поштовим відправленням із повідомленням про вручення.

13. Другі примірники атестаційних листів зберігаються відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884.

Атестаційні листи та копії документів про підвищення кваліфікації педагогічного працівника зберігаються в особовій справі педагогічного працівника.

14. Рішення атестаційної комісії є підставою для видання (не пізніше трьох робочих днів з дня отриманім документів, зазначених у пункті 12 цього розділу) відповідного наказу керівником закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу. Педагогічні працівники повинні бути ознайомлені з наказом упродовж трьох робочих днів із дати його видання під підпис.

Наказ за результатами атестації упродовж трьох робочих днів із дня його прийняття має бути поданий до бухгалтерії закладу освіти, де працює педагогічний працівник, чи до централізованої бухгалтерії, що здійснює бухгалтерський облік відповідного закладу освіти, для нарахування заробітної плати та проведення відповідного перерахунку. Оплата праці з урахуванням результатів атестації проводиться з дати видання наказу за результатами атестації.

IV. Оскарження рішень атестаційних комісій

1. У разі незгоди педагогічного працівника з рішеннями атестаційних комісій I чи II рівнів він має право оскаржити таке рішення шляхом подання апеляції до відповідної атестаційної комісії вищого рівня упродовж семи робочих днів з дати отримання педагогічним працівником атестаційного листа (особисто або на електронну адресу).

2. Апеляція подається шляхом направлення апеляційної заяви, оформленої згідно з додатком 4 до цього Положення.

До апеляційної заяви додаються копія атестаційного листа, виданого атестаційною комісією, рішення якої оскаржується, копії документів, що подавалися педагогічним працівником до атестаційної комісії, рішення якої оскаржується (у разі їхнього подання).

3. Апеляційна заява з додатками подається у паперовій та/або електронній формі на визначену атестаційною комісією адресу електронної пошти (з підтвердженням отримання) у сканованому вигляді (формат PDF, кожен документ – окремим файлом). Документи, подані до атестаційної комісії, реєструються та зберігаються секретарем атестаційної комісії.

4. Атестаційна комісія має розглянути апеляційну заяву та прийняти рішення протягом 15 робочих днів з дати її надходження. Під час розгляду апеляційної заяви педагогічного працівника у роботі атестаційної комісії не може брати участь особа, яка брала участь у прийнятті рішення, що оскаржується.

Атестаційна комісія за результатами розгляду апеляції приймає рішення про:

1) відповідність педагогічного працівника займаній посаді, підтвердження раніше присвоєної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання та скасування рішення атестаційної комісії нижчого рівня;

2) присвоєння педагогічному працівнику наступної кваліфікаційної категорії та/або педагогічного звання та скасування рішення атестаційної комісії нижчого рівня;

3) залишення рішення атестаційної комісії нижчого рівня без змін, а апеляцію без задоволення.

5. Рішення про результати розгляду апеляції оформлюється протоколом, який підписують голова та секретар атестаційної комісії. Витяг з цього протоколу, оформлений згідно з додатком 5 до цього Положення, протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення надсилається педагогічному працівнику та до відповідного закладу освіти електронною поштою у сканованому вигляді (з підтвердженням отримання), а у разі відсутності відповідної адреси електронної пошти – поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Керівник закладу освіти упродовж трьох робочих днів з дати отримання витягу з протоколу про результати розгляду апеляції, за результатами якої педагогічному працівникові було присвоєно (підтверджено) кваліфікаційну категорію, відповідне педагогічне звання, має видати відповідний наказ та ознайомити з ним педагогічного працівника під підпис.

Наказ керівника має бути поданий до бухгалтерії закладу освіти чи до централізованої бухгалтерії, що здійснює бухгалтерський облік відповідного закладу освіти, для нарахування заробітної плати та проведення відповідного перерахунку з дати прийняття рішення атестаційною комісією про присвоєння наступної кваліфікаційної категорії або присвоєння педагогічного звання.

6. У разі незгоди педагогічного працівника з рішенням атестаційної комісії вищого рівня щодо розгляду апеляційної заяви, він має право оскаржити таке рішення до суду в установленому законодавством порядку.

7. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у встановленому законодавством порядку. Наказ про звільнення або переведення працівника за його згодою на іншу роботу за результатами атестації видається лише після розгляду його апеляції (у разі подання) атестаційними комісіями вищого рівня з дотриманням законодавства про працю.

Розірвання трудового договору за таких умов допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, яка відповідає його кваліфікації, у тому самому закладі освіти.

Генеральний директор директорату

дошкільної, шкільної, позашкільної

та інклюзивної освіти Олег Єресько

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  04.01.2023 793

Кабінет міністрів під час засідання 30 грудня затвердив новий порядок військового обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів. 3 січня уряд оприлюднив текст відповідної постанови.

Відповідно до нових правил, відтепер військовий облік поділятиметься на загальний та спеціальний. На загальному перебуватимуть ті військовозобовʼязані, які не мають броні. Спеціальному обліку підлягатимуть ті, хто отримав бронь.

Призовники повинні будуть ставати на військовий облік із 16 років у рік досягнення ними 17-річного віку. Облік здійснюватиметься до 27 років.

Також військовозобовʼязані отримають можливість передавати про себе дані військкоматам за допомогою сервісу “Дія”. Серед іншого, вони зможуть передавати дані щодо зміни місця проживання.

Окрім того, відтепер військовозобов’язаних прийматимуть на роботу чи навчання лише за наявності підтвердження, що ті перебувають на військовому обліку.

Нові правила також передбачають, що на обов’язковий військовий облік повинні будуть ставати жінки, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність. Для інших передбачається добровільний військовий облік. При цьому жінки-медики та фармацевти, які раніше не перебували на військовому обліку, зможуть влаштовуватися на роботу без обов’язкового військового обліку до 2026 року.

Також дипломатичні відомства зобов’яжуть вести військовий облік серед українців, які перебувають за кордоном. Передбачається, що вони будуть повинні сприяти поверненню військовозобов’язаних в Україну під час мобілізації. У разі, якщо громадянин України перебуває за кордоном не більш як три місяці, він може не ставати на військовий облік.

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  05.01.2023 547

До 16 січня 2023 року триває реєстрація на серію безкоштовних вебінарів, під час яких буде проведено навчання для педагогічних працівників, які викладають навчальні предмети та інтегровані курси з використання програмного засобу mozaBook, електронних підручників та посібників на порталі Mozaweb тощо.

Початок вебінарів – 17 січня.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Cічень.

Вебінари для педагогічних працівників, які викладають: 

• українську мову та літературу;

• українську мову для корінних народів, зарубіжну літературу;

• інтегровані курси (українська мова, українська література та зарубіжна література); 

• іноземні мови.

----------------------------------------------------------------------------------

Лютий.

Вебінари для педагогічних працівників, які викладають:

• «Пізнаємо природу» та «Довкілля»;

• «Природничі науки»;

• географію;

• «Вступ до історії та громадянська освіта», «Україна і світ: вступ до історії та громадянська освіта»; 

• «Досліджуємо історію»;

• «Історія України. Всесвітня історія»;

• математику та фізику.

---------------------------------------------------------------------------------------------

Березень.

Вебінари для педагогічних працівників, які викладають:

• хімію; 

• біологію; 

• мистецтво; 

• міжгалузевий інтегрований курс «STEM» та «Робототехніка», інформатику та технології.

Графік проведення за посиланням.

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  04.01.2023 1 004

Матеріал підготовлено Офісом освітнього омбудсмена

Мобінг (цькування працівника у трудовому колективі), на жаль, відбувається у закладах освіти. Ми отримуємо звернення від працівників закладів освіти щодо цієї проблеми. Але до цього часу під час роботи з такими зверненнями ми змушені були відповідати педагогічним, науково-педагогічним чи науковим працівникам, що поняття мобінгу не існувало в українському правовому полі й, відповідно, покарання за нього не передбачалося,  а кваліфікувати ці дії як дрібне хуліганство  було досить складно.

Державні органи, депутати, освітяни, зокрема й освітній омбудсмен, а також громадськість неодноразово звертали увагу на те, щоб у законодавство було введене поняття мобінгу. 

У грудні 2022 року до українського законодавства було внесено зміни для запобігання та протидії мобінгу, а саме: у Кодексі законів про працю України   визначено:

• поняття та форми мобінгу;

• обов’язки держави та роботодавця щодо протидії мобінгу працівників;

• внесення змін до колективного договору;

• до кого звертатися за допомогою;

• розірвання трудового договору у зв’язку з мобінгом;

• відповідальність керівника та працівника за мобінг. 

У  Кодексі України про адміністративні правопорушення також визначено  покарання керівника та працівника за мобінг. 

Як освітній омбудсмен я підтримую ці зміни до законодавства, які захищають працівників у галузі освіти. Але водночас маю звернути увагу суспільства та законодавців, що повнолітні учасники освітнього процесу у закладах вищої освіти поки що все ще залишаються незахищеними від цькування. 

Ми вже неодноразово наголошували на цій проблемі. Адже в Законі України “Про освіту” та у Кодексі України про адміністративні правопорушення булінг визначається як відповідні дії стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такої особи стосовно інших учасників освітнього процесу. Ці  норми закону щодо протидії булінгу (цькуванню) вже довели, що з їх допомогою можна захищати права учасників освітнього процесу. 

Але ж більшість студентів уже є повнолітніми – і на них захист від булінгу не розповсюджується.

Маємо усвідомити, що введення до законодавства визначення мобінгу захищає лише працівників трудового колективу, але не поширюється на студентів у межах закладу вищої освіти. 

Наразі ми працюємо над пропозиціями до проєкту Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розширення сфери протидії булінгу (цькуванню), аби захистити від булінгу всіх учасників освітнього процесу.

ПОНЯТТЯ ТА ФОРМИ МОБІНГУ У ТРУДОВОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ 

Мобінг (цькування) – систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, зокрема з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, зокрема такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:

• створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);

• безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі та наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);

• нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;

• нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;

• безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);

• необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Мобінгом не є вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором (стаття 2-2 Кодексу законів про працю України).

ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВИ ТА РОБОТОДАВЦЯ ЩОДО ПРОТИДІЇ МОБІНГУ ПРАЦІВНИКІВ

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до Державної служби України з питань праці та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили (стаття 5-1 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ).

Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (стаття 141 КЗпПУ).

Роботодавець зобов’язаний вживати заходів для забезпечення безпеки та захисту фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню) (стаття 158 КЗпПУ).

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОЛЕКТИВНОГО ДОГОВОРУ 

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (цькуванню), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав (стаття 13 КЗпПУ).

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ У ЗВ’ЯЗКУ З МОБІНГОМ 

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника – стаття 38

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – стаття 40

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема у разі вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов – стаття 41

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у разі вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МОБІНГ, ВІДПОВІДНО ДО КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися зі скаргою до Державної служби України з питань праці та/або до суду (стаття 2-2 КзПпУ). 

Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників – стаття 173

У разі ушкодження здоров’я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди – стаття 237-1

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вихідна допомога – стаття 44

При припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) – виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Хочу нагадати, що факти мобінгу необхідно фіксувати й робити це правильно. У скаргах необхідно зазначати дату, час та місце події, додавати копії документів, що підтверджують факти мобінгу. Також, відповідно до статті 32 Конституції України   та керуючись Рішенням Конституційного Суду України, зйомки на мобільний телефон (що є збиранням інформації) протиправних дій, що здійснюється особою, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, допускаються без їх дозволу за умови, що зйомки спрямовані на захист прав людини.  Докладніше – у нашій окремій публікації щодо фото та відеофіксації протиправних дій під час освітнього процесу.

Наголошую, що йдеться саме про зйомку з метою фіксації протиправних дій для підтвердження фактів порушення прав та додавання такого відео, наприклад, до звернення або доказом у суді, а не для публічного оприлюднення у соціальних мережах, медіа.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МОБІНГ, ВІДПОВІДНО ДО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

23 грудня набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)” вводить у КУпАП статтю 173-5, яка визначає відповідальність за вчинення мобінгу працівника. 

Відповідно до статті 173-5, вчинення мобінгу (цькування) працівника тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб – від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до п’ятдесяти годин і накладення штрафу на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб – від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  02.01.2023 654

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення нову редакцію Типового переліку обладнання та інвентарю для фізкультурно-спортивних приміщень закладів освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.

Проєкт розроблено відповідно до навчальних програм з фізичної культури для закладів загальної середньої освіти, зокрема з урахуванням оновленої модельної навчальної програми «Фізична культура. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Педан О. С., Коломоєць Г. А. , Боляк А. А., Ребрина А. А., Деревянко В. В., Стеценко В. Г., Остапенко О. І., Лакіза О. М., Косик В. М. та інші), яку «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» (наказ Міністерства освіти і науки України від 17.08.2022 року № 752).

За допомогою обладнання та інвентарю, представленого у першому та другому розділах проєкту Типового переліку, в освітньому процесі реалізується інваріантна частина навчальних програм, до якої належать теоретико-методичні знання та загальна фізична підготовка, зміст яких втілюється упродовж кожного уроку з фізичної культури.

До третього розділу включено назви обладнання та інвентарю спеціального призначення відповідно до певного виду спорту, що представлений у вигляді варіативного модуля в начальних програмах.

Зауваження та пропозиції просимо до 22 січня 2023 року надсилати за електронною адресою: tanya.bubley@ukr.net або khomenko@mon.gov.ua (Олена Хоменко,державний експерт експертної групи з питань шкільної освіти директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти).

Типовий перелік обладнання та інвентарю для фізкультурно-спортивних приміщень закладів освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти

 Шкільне життя  Follow on Twitter  Send an email  02.01.2023 1 498

З метою уточнення та осучаснення окремих норм законодавства, що регулюють питання надання та використання відпусток, народними депутатами розроблено законопроєкт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань” (реєстр. № 8313).

Документом передбачено:

1. Виключення норм щодо творчих відпусток та відпусток у зв’язку з профспілковим навчанням.

2. Відпустка при народженні дитини надається в чітко визначений термін – не пізніше трьох місяців з дня народження дитини. Батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, така відпустка надається після отримання відповідного рішення суду.

3. Щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, не тільки на прохання працівника, але й за такої необхідності у роботодавця. При цьому поділ щорічної відпустки має бути відображений у графіку відпусток, який погоджується із профспілками.

4. Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини надається незалежно від віку дитини.

5. У разі використання чи виплати грошової компенсації за додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, працівник не користується правом на неї в календарному році звільнення на іншому підприємстві, в установі, організації.

6. Загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин збільшується з 15 до 30 календарних днів на рік.

7. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт, виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

8. Забезпечення військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду за рахунок державного бюджету України.

9. Виключення педагогічного та науково-педагогічного персоналу із переліку осіб за якими під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігається попередній середній заробіток.

Наша команда разом із вчителями, ліцеїстами та їхніми батьками розробила стратегію розвитку для Львівського художнього ліцею на 2023-2027 роки✅

Документ передбачає розвиток закладу та роботу за пріоритетними напрямками, зокрема над впізнаваністю навчального закладу та побудовою міжнародного і державного партнерства та співпраці🤝

Над створенням стратегії активно працювало керівництво ліцею, учні та батьки. Також долучилася фокус-група з випускників ліцею. Окрім цього були враховані найкращі практики розвитку мистецьких навчальних закладів у світі💡

Детальніше ознайомитися зі cтратегією ліцею можете за посиланням у першому коментарі⬇️

Львівська міська рада Львівська національна академія мистецтв Управління освіти Львова

Відділ освіти Шевченківського та Залізничного районів м.Львова

Vasyl Kosiv

Андрій Закалюк